ПЕЧЕНЕЖСКАЯ ВОЛНА 2015 (2 часть)

 Цього року осінь та “бабине літо” подарували велику кількість дуже теплих та вітряних днів, тому поїздка на Печеніжський фестіваль навіть не обговорювалась, лише дуже довго чухали ріпу з питанням доставки катамарана до місця проведення змагань. На радість нам Міша Кучеренко вирішив допомогти, тому “Рассвет” та “Відьма” поїхали разом. Розбирали катамаран на базі дуже довго - схема кріплення “кручочки - люверси” повністю себе не виправдала, бо навіть більш - дискредитувала, бо якщо наступити на будь-який кінець цього з’єднання - воно в половині випадків рвалось, бо не розподіляло навантаження на сусідів. Та ще кілька люверсів повипадало. Тож час складання всього майна до купи зайняв годин п’ять. Усі члени команди без проблем змогли взяти відпустку на один день, ба більш - дехто ще напередодні передислокувався до Харкова, так би мовити “підготуватись додатково”. Тож о шостій ранку п’ятниці ми вже дивились у вікна автівки, спочатку проводжаючи Дніпропетровськ, потім зустрічаючи Харків, та наприкінці - дивуючись новим для нас місцем - Печенізьким водосховищем. Воно не дуже широке, проте пагорби, що обрамляють його мальовничо розписані осінніми фарбами. Вода прозора, що дуже приємно після зелених вод Дніпра. Пляж досить густо засипаний частинами катамаранів. Серед всього цього безладу стоїть гостинна компанія наших старих друзів та знайомих. Тож ми цього безладу трохи розширили, додали ще трохи гомону, та зайняли стратегічну висоту серед сосенок, хоча основна частина табору стояла чомусь ближче до виїзду з пляжу.

 Поки збирали “Відьму”, виявилось що нові катамарани виробництва L&K вже зібрані; і ми пішли дивитись на ці нові конструкції. “Соло” виявився десь у типових розмірах 15 футовиків (за подробицями - звертайтесь до виробників), але з ДУЖЕ великою щоглою - такою ж самою як у нас на катамарані, мені одразу стало дуже хвильовничо за пілота, якому доведеться осідлати цього коника. Роль камікадзе дісталась нашому Дмитру Бабошко (Боб), досвіченому яхтсмену. Трохи познімали відео з першого виходу. Вітер був спокійний - але потенціал було видно здалеку. Друга новинка трохи більша. Обидва катамарани мали нову схему кріплення палуби - більш надійну як на мій погляд. Ми також вийшли трохи роздивитись на воду. Від берега йде дуже довгий міляк. Зазирнули з нашої бухточки на місцевий “большак”. Гарно. Тільки-но повернулись до табору, подзвонив Боб, він трохи засидівся в гостях у своїх друзів у Харкові і тільки збирався їхати до Печеніг. Ну то й добре, але одна заковика - катамаран лежить на складі “Нової пошти” у Печенігах, на годиннику початок шостої, склад працює до шостої. Забирати катамарана завтра - нема бажання, є бажання невеличкої пригоди! Катамаран забрали, тепер наших хлопців все село знає. Мене з собою не взяли, бо вечеря. А я там такий складний тех-процесс закрутив, що ніхто не зажадав на себе брати відповідальність. Так то вони не знали що я його ще трохи спростив. Нарешті всі зібрались біля столу (і катамаран теж). Гарно поспілкувались. Все б нічого , аби не якісь рибаки - посадили на пузо свою автівку, потім півночи пили, півночи намагались викопати її, і о пів на четверту ранку ввімкнули радіо на весь табір.

 Зранку трохи потинялись по табору. Поки копирсались, приїхала Оля та привезла Надю, Рому і Олега. Ще приїхали Олині друзі - Юра і Андрій. Рома у нас - вовкулака. Одразу провів обряд перетворення у Рюмаша. Оля побігла знайомитись зі своїм судном на ці змагання з дивним ім’ям - “Качкодзьоб”.

   Тим часом почалось урочисте відкриття фестивалю. Боцман одразу оголосив повну аполітичність цього заходу і представив нам два прапора якими буде відкриватись старт перегонів - англійський та буддистський. Дистанція першого дня виглядала так - треба стартувати з берега (як раз навпроти нашого табору) потім обійти острів Мартовський, повернутись на берег. Коли катамаран доторкнеться до берега, треба щоб хтось з екіпажу оббіг прапор на березі, після чого катамаран робить чотири петлі лівим бортом, навкруги буїв, один з котрих стоїть одразу перед табором, трохи далі від закінчення міляка, а другий буй знаходиться трохи подалі вздовж того ж самого берега. Наш катамаран стояв метрів за п’ятдесят від місця старту, то я пішов його перевести - води по щиколотку, чого там тягнути? Але все виявилось не так просто. Справа в тому, що після останнього приступу артрозу, суглоб на нозі ще поболював та гнувся не дуже, а як раз на цьому проміжку де треба було перетягнути, грязюка засмоктувала до коліна. Висмикувати ногу було дуже боляче, а кидати все не хотілось - вітер був трохи з берега - катамаран унесло б, якір кидати - так за ним потім все одно лізти, передати чалку на берег - теж треба кілька кроків пройти, лізти на палубу - засмердіти та замурзати її. То ж зі сльозами на очах потроху доповз до берега. Забігаючи вперед скажу що та грязюка виявилась лікувальною - на наступний ранок нога почувалась як нова! Вітер тим часом посилювався. Старт з берега нам вдалося не прогавити - усі катамарани спочатку пішли дуже щільно. Вітер сприяв вставленню генакера, так що до острова ми долетіли повністю навантажені роботою з різними мотузками. Шлях назад був дуже цікавий, ця акваторія для нас нова, різні розповіді ми чули від наших товарищів - тих хто вже відвідував цей фестиваль багато років, але реальність виявилась ще цікавішою - вітер крутив як заманеться, змінюючи напрямок на великий градус та довільний проміжок часу. Біля точки старту погано врахували силу дрейфу, шверта я відпустив щоб не зламати, тому накрутили ще пару зайвих галсів, рятуючись від гостинно нахилявшихся до нас кущерів. Поки Світлана бігала навкруги прапору, ми розвернули катамаран і дуже гарно на мою думку, без будь яких затиків, пішли робити петлі. Перша була цікава, друга вже почала втомлювати,на третій - команда стала жалітися на не взятий в гонку коньяк, на четвертій петлі всі сиділи сумні і тільки вихід на берег викликав бурю емоцій. Поки ми вдивлялись в буйки і стрибаючи на одному балоні катамарани, десь перегорнувся “Качкодзьоб”, “Фікус” зламав руля, “Метелик” - шверта. Гонка тобто пройшла насичена подіями.

   Далі фестиваль продовжився на березі. Трапились смачні шашлики, кабачки та усіляки нопої. В вечорі співали за загальним столом. Рюмашу вдалося перекинутись у третю іпостась - Рюмаху.

 Наступного дня нам треба було пройти три трикутника. Старт з води. Це нам вдається робити не просто погано, а дуже погано. Початок дистанції був там де минулого дня був дальній буйок. Перший старт чудово стратили, вітер був доволі свіжий, та курсуючи туди-сюди навпроти стартового створу як звичайно недочули - чи то там хвилина до старту, чи чотири. Ну коротше кажучи фінішували не рахуючи де там ті суперники. Відвідали берег що навпроти старту. Вітер знов такий собі - трохи з берегу, нам здалось що якщо ми почнемо стартувати з берега, то як раз за п’ять хвилин зможемо дійти до буйків. Ну май же як хотіли - так і сталося, але нас видавили на стартовий буйок, тож довелось робити ще круг пошани навколо нього. Як би не це, то можна було б зарахувати другий старт найкращим. Вітер посвіжів ще трохи, тепер малі катамарани майже постійно летіли на одному балоні. “Рассвет” умудрився сполоснути генакер ,так що він навіть під балон трохи заліз. Друга гонка для нас завершилась так само як і перша - десь у хвості приплентались. Знову завітали на берег. Потеревеніли трохи про генакер випраний під балонами, посміялись, на “Оріон”і як звичайно пили віно, пташки літали, сонце припікало. Така собі ідилічна картина. На третю гонку так і пішли - в гарному настрої. Вона була як щось середне між першою та другою, тобто страт прогавили, в кінці повернулись, але настрій в мене був в резонансі з навколишнім світом. Картинка світу була жовто-блакитних кольорів в яких постійно змінювались кадри: L & K Соло постійно поривався взлетіти, Дакі 14-ті та 15-ті постійно гасали на одному балоні. Взагалі було дуже цікаво, але мало. Час фестивалю спливав. Очикуючи результати, потроху почали розбирати катамаран, дружнім гуртом повиносивши катамарани на травичку. Табір теж перетворювався у купу пакунків наввипередки із катамаранами. Вдалося домовитись з Романтіком за переробку палуби на нову схему. Це в одночас і дуже гарна і дуже сумна новина. Гарно те що наступного сезону катамаран стане надійніше (сподіваюсь), сумна - тим що на цьому - сезон, нажаль, закінчився. Звісно що хотілось би ще пару разів покататись. І ось нарешті всіх запросили на урочисте нагородження та закриття фестивалю. Як воно там з розподілянням місць вийшло, в мене з голови вилетіло одразу як я побачив зведені таблиці з використанням різних метод (маринс, marr, iomr та за приходом). Так що підтверджую - інтернет = зло! Але перші місця та кубки дістались “Шкоді” , “Рассвету”, “L&K Соло” та “Сінбаду”. Як у класах так і у загальному заліку. Нас як не лічи - все одно сьоме місце. Насправді я їхав ну ніяк не за місцем на подіумі, просто дуже хотілось побачитись з нашою веселою тусовкою, відпочити та запастись позитивними спогадами на всю холодну зиму, протягом якої можна тільки рахувати дні до відкриття сезону і, дивлячись у сірі хмари за вікном, пригадувати лагідний вітер в вітрилах наповнених сонцем.


P.S. фоткі та відео є у пості Ольги