Новий рік, відкриття сезону!

Погода на прикинці 2017, початку 2018 видалась спекотною. Настільки спекотною що Боб вирішив відкрити сезон.

Далі розповідь самого першевідкривача:

-Куме дивіться, зелена байдарка!

-Скажи ще, що в ній зелений чоловічок!)

-Так, зелений чоловічок!

-Це ви, куме, добре зустріли новий рік!)... Хоча почекайте... Точно зелена байдарка та зелений чоловічок!

Ця розмова між нами була по обіді першого січня, коли ми за традицією зібралися в парку на березі річки Рось щоб покататися на санчатах, покидатися сніжками... Але не в цьому році! Бо зима нас обійшла своєю увагою! Звісно той же час постало питання: а чим ми гірші!? - Куме, а давайте і ми відкриємо сезон!? - А давайте!!!)

І ось вже другого січня зранку я грузив пакунки з катамараном на велосипедний возик, потім запарили термос з чаєм, приготували закуску і до закуски. Та вирушили на водосховище.

Глибічанське водосховище утворилося внаслідок будови греблі у с. Глибічка Білоцерківського району та затоплення заплави річок Рось та Раставиця у місці їх злиття. У формі півкільця водосховище простягається на десяток кілометрів від с. Глибічка повз села Пилипча, Трушки, Матюші .

Завширшки від 100 до 700 метрів. Завдяки досить доброму транспортному забезпеченню водосховище є улюбленим місцем відпочинку жителів навколишніх сіл та міста Біла Церква, грибників, рибалок. По берегах розташовані бази відпочинку, пляжі, дитячій табори.

ось так виглядає влітку

Але час іде, катамаран зібрано і десь о другій годині дня ми виходимо на воду! Вітер 4-6м/с, хвиль майже нема. Але по нашій задумці нам якраз треба на схід, до с. Пилипча. Тому зразу починаємо іти в лавіровку. Галси недовгі, тому налити чарочку Нептуну та й собі вдається тільки десь через півгодини. Оскільки ми обидва не є людьми дуже тендітними, то спочатку прийшлося відпрацювати чітку пересадку з борта на борт для відкрінювання.

Аж ось усе добре, все чітко, йдемо та насолоджуємося краєвидами, шумом вітру, плескотом хвиль та журчанням руля і шверта у воді.

Перша наша ціль, це виходи скельних порід біля с.Пилипча. Кілька років назад я зовсім випадково по телевізору почув що це пам'ятка природи!! Якісь доісторичні породи темних гранитів тут виходять на поверхню. І найбільше вразило, те що таких місць два у світі: у нас та в Бразилії!

Ось підішли до місця злиття річок Рось та Раставиця. Направо Пилипча наліво Глибічка. Часу ще достатньо, вирішуємо іти в сторону греблі на Глибічку. По перше це проти вітру (а значить вертатися буде значно простіше і швидше) по друге вітер дозволяє туди піти. Бо це місце є якимось дивним. Кілька разів я сюди приходив і все!! Іти далі, ані вправо ані вліво не виходило! Вітер тут завжди дуже крутить та пропадає. Високі береги, ліс, повороти русла просто не дають можливості для подальшого просування. Але сьогодні нам везе!!)) Продовжуємо далі йти в лавіровку не забуваючи балувати себе любимих ще торічними закусками та імбірно-медовим "Хлібним даром"))

Вздовж усього маршруту нам попадалися рибалки на човнах і по берегу. Всі вони довго дивилися нам у слід із дуже простим і понятним виразом в глазах і на обличчі!))

Ми відповідали такими самими емоціями!!))

Аж ось приймаємо рішення вертатися. Так. Фордак нас дуже радує та дає змогу розслабитися. На зворотному шляху завертаємо таки до Пилипчі. Там посеред ріки стоять два острови: великий та малий. Крізь великий проходить міст і дорога. А малий сам по собі! Обходимо його навкруги і поспішаємо додому, бо темніє рано. Дивно, але на зворотному шляху починаємо трохи замерзати. Як потім вирішили, це тому, що перестали стрибати з борту на борт) Причалюємо вже у сутінках. Швиденько знімаємо парус, щоглу. Та просто несемо катамаран до дому!) Метрів 300.

В хаті натоплено, дістаємо термос з чаєм, яким не скористалися на воді. Сідаємо за стіл. Ну... З новим роком! З новим сезоном! З новими пригодами та маршрутами, зустрічами та знайомствами!!!

Автор: Дмитро Бабошко

Усе бачив, та записав - Недобрый Утр.